Мій професійний шлях починався, звичайно, з ролі клієнта, тому все, з чим приходять до мене мої клієнти зараз, я сприймаю водночас як жива людина, яка співпереживає тому, хто поруч, і як уважний професіонал, чутливий до найтонших рухів міміки, зміни тону голосу чи до нюансів прояву емоцій.

Що мене вражає найбільше у роботі, це естетика переживань людини, яка змінює сприйняття світу майже повністю. І емоційна відповідь на переживання іншого має не меншу цінність, тому що ця відповідь несе не просто емоцію, а додаткове значення, зворотній зв'язок, відлуння того, що було сказано чи не сказано іншим.

Професійне життя терапевта невід’ємне від його життя як людини. Саме тому фраза «ти ж психолог», яка ніби змушує бути «ідеальною» людиною, є нонсенсом. Особисто мені терапія дала несподівано в рази більше, ніж те, за чим я прийшла клієнтом ще 10 років тому. Як неочікуваний подарунок я отримала свободу вибирати – вибирати те, на що б не наважилась раніше, і ризикувати – там, де раніше просто не сміла б і подумати про ризик .

Багато хто з клієнтів приходить до психолога з запитом «бути впевненим у собі». І для кожного з них це означає різне. Це була також одна з тих речей, за якою прийшла колись і я, несміливо сівши у крісло навпроти терапевта. Але те, що я отримала як супер-бонус від терапії, - це здатність мати сумніви у своїй професійній правоті, не втомлюватися шукати ще краще рішення. І це, мабуть, те, що, не дивлячись на досвід та отримані сертифікати, не дає мені змогу «надіти корону». І я цьому дуже тішуся.